Урок №9-10. І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ-М.Лисенко «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»

Іван Петрович Котляревський – український поет, письменник, перекладач, драматург, зачинатель нової української літератури. У своїх відомих творах письменник правдиво змалював життя та побут українського народу.
Іван Котляревський народився 9 вересня 1769 року в місті Полтава. 
В 11 років (1780 - 1789 рр.) Іван Петрович навчався у Полтавській духовній семінарії. Тут юнак перекладав твори давньогрецьких та давньоримських творців, почав писати вірші «малоросійською мовою» (українською) до сатиричного журналу «Полтавська муха».
Після смерті батька, 19-річний юнак працював протоколістом та домашнім учителем у  поміщицьких родинах (він прекрасно грав на скрипці та чудово співав).
В 27 років, (з 1796), Іван Петрович  перебував на військовій службі, якій віддав 12 років життя.
 У 39 років  І.Котляревський вийшов у відставку і до кінця життя жив у Полтаві. Працюючи тривалий час директором театру, він створив «малоросійську» оперу «Наталка Полтавка».

Помер Котляревський 10 листопада 1838 року у віці 69 років. Похований у Полтаві.

Створення «Наталки Полтавки» 

«Наталка Полтавка» І. Котляревським написана  в 1819 році, під впливом української вертепної, шкільної драми.

Жанр -  СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ДРАМА. 

В п'єсі письменник вводить образ жінки-страдниці (мати Наталки -  Терпилихи), що  відображається у її імені. 

ГОЛОВНОЮ характеристикою образів стала НАРОДНА ПІСНЯ.

1. Народні пісні  («Ой під вишнею», «Йшов козак з Дону», «Всякому городу нрав і права» на слова Г. Сковороди);

2. Власно створені пісні Котляревського у дусі народних пісень  («Віють вітри», «Видно шляхи полтавькії», «Чого ж вода каламутна», «Ой мати, мати», «Сонце низенько», «Ой я дівчина Полтавка» та інші).

П'єса «Наталка Полтавка»,   вперше поставлена на сцені Полтавського театру в 1819 році за участю Михайла Щепкіна (саме стараннями Котляревського актора було випущено з кріпацтва). 

З часом, інтерес до твору зростає. З’являлися спроби аранжировок та переробок  «Наталки Полтавки» різноманітними  драматургами, поетами, музикантами.

Але опера Миколи Лисенка "Наталка Полтавка"стала класикою українського оперного мистецтва. І Карпенко-Карий назвав перший зразок українського музично–драматичного твору «праматір’ю українського народного театру».

МИКОЛА ЛИСЕНКО - засновник української класичної музики, який зумів обєднати народний музичний фольклор з музикою пофесіоналів  

До п'єси  «Наталка Полтавка» Микола Лисенко звернувся у 1863 році, але, не маючи достатнього досвіду в оперному жанрі, він не був задоволений першим варіантом твору, тому робота продовжувалася майже 25 роки. Опера вийшов друком  і поставлена на сцені в 1889 році.
М.Лисенко  наблизив музичну виставу до опери, в якій розкрито моральну перевагу простих людей над представниками влади. Думки й почуття героїв розкриваються через пісню. 

Структура та зміст опери

Дійові особи:
Горпина Терпилиха,  вдова — сопрано, меццо-сопрано;
Наталка Полтавка , її дочка — сопрано;
Петро, Наталчин коханий — тенор;
Микола, далекий родич Терпилихи — баритон;
Возний Тетерваковський — тенор;
Макогоненко, сільський виборний — бас.

І ДІЯ.

Сюжет: Дія відбувається в Україні початку XIX століття. На берегах річки Ворскли, біля Полтави, розкинулося невелике село. Тут недавно оселилася разом зі своєю матір'ю Терпилихою бідна дівчина Наталка. Поки був живий батько, сім'ї нічого не бракувало, але тепер стало важко. Про одне мріє стара Терпилиха - «знайти багатого нареченого» своїй дочці. Проте Наталка кохає Петра — сироту-парубка, що працював колись у батька наймитом. Чотири роки тому батько Наталки, дізнавшись про їхню любов, вигнав Петра. Відтоді від нього - жодної звісточки! Вже не один раз сваталися до неї солідні люди, а вона всім відмовляє, чекає свого Петра.
Веселиться народ в купальські свята. Журиться тільки бідна дівчина Наталка. На стежці, що веде до криниці, Наталку підстеріг возний Тетерваковський — судовий пристав. Він зізнається у своїх почуттях до неї, обіцяє дівчині багатство. Але вона невблаганна.
 Засмучений возний розповідає про своє невдале сватання приятелеві — сільському виборному Макогоненкові, і той охоче обіцяє оженити його з Наталкою.

                                               Увертюра

Головний персонаж опери — полтавська дівчина Наталка, наділена найкращими рисами: розумом, чесністю, скромністю, любов'ю до праці.  Перше знайомство з Наталкою починається з її пісні-арії (романс) «Віють вітри», в якій дівчина  співає про своє нелегке життя і смуток. 

+Пісня-арія (романс) Наталки  «Віють вітри» 

Завдяки одноманітному повторенню однакових мотивів М. Лисенко в пісні Возного «Од юних літ не знав я любові» висміює обмеженість і недалекість героя. 

Пісні возного «Од юних літ не знав я любові»

Стурбована домаганнями Возного, Наталка вказує на різницю їхнього соціального походження, намагаючись  переконати у неможливості шлюбу. Сумна мелодія  ліричної пісні  «Видно шляхи полтавськії» підкреслює цілеспрямовану натуру дівчини.  

                 Пісня Наталки «Видно шляхи полтавськії»

                              + Пісня Виборного "Дід рудий"

Із старовинного вертепу в музику «Наталки Полтавки» потрапила пісня «Ой під вишнею, під черешнею», яка в устах виборного звучить насмішкою над підстаркуватим возним, що залицяється до молодої красуні Наталки.

+Пісня виборного  «Ой під вишнею, під черешнею»

Розкриттю образу Возного сприяє і пісня «Всякому городу нрав і права» на слова Г.Сковороди, в якій  відверто показано справжня мораль експлуататорських класів: «Всякий, хто вище, той нижчого гне, дужий безсильного давить і жме». 

Тут вдало використовується прийом сатиричного дуету Возного й Виборного: двоє хабарників і хижаків лицемірно нарікають на свою долю, докоряють, що Наталка «до інших гречна, а до них спесива».

+Пісня виборного та возного  «Всякому городу нрав і права»

Дія друга.

 Сюжет: Вдова Терпилиха дорікає Наталці за те, що вона не прагне забезпечити їй спокійної старості і все чекає безпутнього Петра. Наталка в розпачі. Вона не може довести матері, що шлюб з возним принесе тільки горе. 
Приходить виборний. Він малює Терпилисі картини багатого, щасливого життя. Терпилиха, ридаючи, вмовляє Наталку не пручатися, і пожаліти її.. Наталка дає згоду на шлюб.  Про одне тільки просить Наталка — не поспішати з весіллям.

Драматизм становища дівчини, яка всім серцем кохає Петра, але заради спокійної материної старості готова на самопожертву, розкривається у 

+ пісні Наталки «Ой мати, мати, серце не вважає»

У музиці, матері Терпелихи, відчуваються інтонації народних плачів-голосінь. Вже в самому прізвищі відображено її нелегку долю («Терпи лихо»). Бідна, зламана горем і злиднями жінка, заради щастя дочки ладна на все.

Арія Терпилихи  "Чи я тобі дочко"

Воля матері — закон для Наталки, і вона змушена згодитись на заручини з Возним.  Наодинці з собою, із своїми думками, вона лине до того, хто міг би врятувати її від загибелі, до Петра.
В кульмінаційній пісні «Чого вода каламутна» композитор відтворює духовну боротьбу дівчини  між почуттям і обов'язком.

                                             Дія третя.
Сюжет: У село приходить Петро. За 4 роки важкого наймитування він наскладав трохи грошей і ось нині поспішає до Наталки, адже вона обіцяла чекати на нього. Від бурлаки Миколи він довідується, що Наталку засватали за возного. Ображений легковажною зрадою Наталки, Петро хоче іти геть, але Микола умовляє його лишитися і викликає з дому Наталку.
Щира радість дівчини, що прибігла назустріч своєму коханому, змушує Петра повірити Наталці. Вона — щаслива: тепер ніяка сила у світі не приневолить її вийти заміж за остогидлого возного.
Але радість Наталки і Петра передчасна. Возний загрожує Терпелисі судом і в'язницею. Разом з виборним він жене Петра з села. Петро готовий поступитися, аби у коханої не було біди: він навіть віддає Наталці всі зароблені гроші, щоб возний не міг докорити її бідністю. Возний, відчуваючи ненависть Наталки і селян до себе. Він розуміє, що насильно милим не будеш і добровільно відмовляється від Наталки. Щастю закоханих немає меж. Дівчата і хлопці вітають молодих - Наталку і Петра. Усе село радіє разом із ними.
  Яскравими барвами виписані композитором образи представників сільської бідноти — Петра та Миколи.

В піснях  Петра - «Сонце низенько», розкрито і сирітська доля, і кохання до Наталки, і біль від розлуки з нею.

+Пісня Петра «Сонце низенько»

Микола зображений в опері енергійним і кмітливим. Для його музичної характеристики композитор використовує жваві, динамічні пісні:

Пісня Миколи  «Та нема в світі гірш нікому»

Завершує  оперу музичний  образу Наталки, в якій передано радість, світлий настрій дівчини, здатної до останку боротися  за своє щастя.

+Пісня  Наталки «Ой я дівчина полтавка»

Твір здобув велику популярність ще за життя М.Лисенка. Це був найрепертуарнійший твір перших українських професійних музично-драматичних театрів.

ПІДСУМКОВИ ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО (за бажанням)

Натисніть підкреслене слово Посмотреть на YouTube

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Письмо в зошиті запишіть номер та тему уроку, запишіть музичні номери, які помічені знаком ("+")  

2. Ознайомтесь з змістом УРОКУ №10 . Зверніть увагу на матеріал, який виділено червоним кольором. Саме виділений текст вам допоможе пройти тестування!!! 

Пройти тест за посиланням  (

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8019469