УРОК №24. ВИСОКИЙ РЕНЕСАНС В МУЗИЦІ ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКИ: ДЖ. П. ПАЛЕСТРІНА, О. ЛАССО. СВІТСЬКІ ВОКАЛЬНІ ЖАНРИ ДОБИ РЕНЕСАНСУ: ІТАЛІЙСЬКИЙ МАДРИГАЛ, ФРАНЦУЗЬКА ПІСНЯ (ШАНСОН), НІМЕЦЬКА ПІСНЯ (LIED).
Легендарними композиторами доби Відродженнястали стали ҐРЕҐОРІО АЛЛЕГРІ, П’ЄРЛУЇДЖІ ПАЛЄСТРІНА ТА ОРЛАНДО ЛАССО.
Ознакою Ренесансу
вважаються «Акорди Палєстріни».
«Акорди Палєстріни» - це низка консонансних тризвуків на діатонічному низхідному басі. У строгому стилі дисонанс (ризькі за звучанням інтервали) дозволялися на слабій долі як прохідний звук або затримання. Такий витриманий стиль з уникненням дисонансних інтервалів (секнди, септіми), а також недосконалих консонансів (м.3, в.3, м.6, в6) отримав назву «stile оsservato». Поступово в цей період формується тональний центр мелодії (мажор і мінор), хоч переважає ладова свобода.
ДЖОВА́ННІ
П'ЄРЛУЇ́ДЖІ ДА ПАЛЕСТРИНА (1525(26)-1594, Рим) — італійський композитор;
найвизначніший представник римської композиторської школи, який залишив більше 100 мес.Творчість Палестрини вплинула на розвиток церковної музики епохи Ренесансу: вище духовенство наказало усім брати приклад саме з Палестрини.
Хлопець з села
Палєстріна став одним з найталановитіших композиторів і диригентів Сикстинської
капели у Ватикані. На той час проводилася доволі
складна реорганізація церковного життя під назвою «Триденський собор»,
скликаний Папою Марчелло, на який зібралися сотні священнослужителів. Одним з
пунктів був розгляд заскладних багатоголосних музичних композицій, які не
наближали, а віддаляли людину від Бога, тому фігурувала думка про спрощення та
повернення до одноголосого співу. Палєстріна за пару ночей написав три величні
акапельні меси («Меси Папи Марчелло»), які виконав з хором перед Собором, і
довів, що досконала і висока техніка
поліфонічного письма здатна втілити високу духовність, та ангельську
чистоту, чим врятував по-суті європейську музичну традицію. 1563 року був
виданий збірник мес Палестрини, його музика почала повсюдно виконуватися у
католицьких храмах.
Дж. П. Палєстріна. «Adoramus Te Christe», відеопартитура, (1:56).
Дж. П. Палєстріна. Missa Papae Marcelli. IV. Agnus Dei,
Дж. П. Палєстріна. Missa Papae Marcelli. "Kyrie eleison" ("Господі,
змилуйся")
Дж. П. Палєстріна. «Regina coeli» з відеопартитурою, (2:13).
Найвідомішим
твором Грегоріо Аллегрі вважається його «Miserere» на текст псалма 50. Твір
написано для 2 хорів (5 і 4х голосів). Один з хорів співає в середньовічному
стилі співу Фобурдон, заснованому на григоріанському хоралі. Другий хор співає
схожий Фобурдон з існуючими раніше розробками та використанням каденцій.
«Miserere»
виконувався щорічно протягом багатьох років під час Страсного тижня в
Сикстинській капелі. Довгий час
партитура твору була «засекречена» і недоступна для широкої публіки, оскільки
Ватикан, зберігач єдиною копії рукопису, бажав зберегти секрет шедевра в
таємниці, і заборонив копіювання «Miserere» під загрозою відлучення від Церкви.
До партитури мали доступ тільки музиканти, що виконували його один раз на рік в
Сикстинській Капелі.
Доступ до твору
широка публіка отримала завдяки юному Вольфгангу Амадею Моцарту, який в 1770 році відвідав з батьком Ватикан.
14-річний Моцарт, який почув виконання «Miserere», запам'ятав його цілком на
слух і точно записав з пам'яті, таким чином створивши першу нелегальну копію.
Варіант, записаний Моцартом, не зберігся.
Моцарт довів, що
можна отримати нотний текст, однак на прохання священиків віддав свій рукопис
та отримав високу духовну відзнаку.
1771 року ноти
«Miserere» були видані в Англії відомим мандрівником та істориком музики
доктором Берні. Оригінальний, ватиканський рукопис був виданий значно пізніше у
Лейпцигу видавництвом «Breitkopf & Hartel».
Ґреґоріо Аллегрі. Miserere Ансамбль «A Sey Voce» Paris, Nostre Dame, (перші
3:00 – повний псалом 9:59).
Ґ. Аллегрі. Miserere, Юнацький хор коледжу Кембрідж, (12:00).
ОРЛАНДО
ді ЛАССО (близько 1532-1594) – видатний нідерландський композитор, який залишив
більше 50 мес. Порівняно зі скромними монахами Аллегрі чи Палєстріною, Лассо
був справжньою легендою Ренесансу – вів розкішне життя, працюючи при багатьох
королівських дворах різних країн Європи, автор понад 2000 творів у всіх
тогочасних жанрах, які вперше створювалися на різних мовах з використанням
віртуозної техніки, що передавала найтонші відтінки та можливості людської
мови, голосів природи, а також включали весь спектр людських емоцій: від
найвищих духовних до побутових жартів, сварок, навіть анекдотів. Якби тоді
існувала книга Гіннеса, то Лассо посідав би недосяжну позицію серед всіх
музикантів доби Відродження.
О. Лассо. «Відлуння» з відеопартитурою, (1:18).
О. Лассо. «Матона мія кара» («Дон-дон-дон»), камерний хор «Кантемус», (3:03).
15.4. Світські вокальні жанри доби Ренесансу:
італійський мадригал, французька пісня (шансон), німецька пісня (Lied)
В епоху
Відродження в країнах Західної Європи бурхливо розвивалася сольна, ансамблева,
хорова та інструментальна музика. Широкої
популярності набули світські багатоголосні пісні, а саме розважальні пісні
поліфонічного складу. Їх співали
любителі музики на карнавалах, міських святах, у будинках аристократів та
заможних городян.
ІТАЛІЙСЬКІ
КАНЦОНИ. Канцо́на (італ. «пісня») —пісня про
лицарську любов, пов'язана з культом дами. Популярність в Європі здобула
канцона бенедиктинських монахів і королеви Ізабелли «Дінь-Дірінь-ДіріньДая» (з
анонімного збірника Монтекасіно XV ст.).
Канцона бенедиктинських
монахів і королеви Ізабелли «Дінь-Дірінь-Дірінь-Дая» (з анонімного збірника
Монтекасіно XV ст.) сольфеджувати з відеопартутурою, (1:48).
Різновидами жанру
канцони стали фротоли (жартівливі
пісні про кохання), качі (пісні
про полювання), віланели (сільські
пастуші пісні). Складаючи їх, композитори спиралися на особливості народних
селянських та міських пісень.
Фротола Жоскена Депре "Цвіркун".
Більш розвиненими
за формою, складними за змістом та музичними особливостями були мадрига́ли та моте́ти.
МАДРИГАЛ – високо поетичний жанр для 5-ти голосів на вишукані
вірші-сонети. Представники мистецтва мадригалу – Лука Маренцо, Аркадельт,
хроматичного мадригалу – Джезуальдо до Веноза (князь Венеції), Карло Джезуальдо
Лука Маренцо. Мадригал Solo e pensoso i piú deserti campi – «Самотні
замислені найбезлюдніші поля» з прослуховування 5-голосого мадригалу з
відеопартитурою, (6:00).
Якопо Аркадельт. Мадригал «Il bianco e dolce cigno» – «Білий і ніжний
лебідь», юнацький хор Індонезії, (2:04).
Джезуальдо да Веноза. Хроматичний мадригал «Скорботна
душа моя» – Tristis est anima mea.
Французьке слово ШАНСОН походить від слова шант – «співати» і
перекладається як «пісня». Старовинні шансони – це віртуозні, шляхетні та
поетичні багатоголосні пісні, які полюбляла французька аристократія. Головним
автором ренесансних шансонів був композитор КЛЕМАН
ЖАНЕКЕН (1485-1558). Він був ще
той вигадник і любив показати у музиці цікаві сюжети. Послухаймо фрагмент
найвідомішого шансону Жанекена – «Спів птахів»…
Клеман Жанекен. Шансон «Співи пташок», (5:51).
Німецька
пісня (Lied). Lied (з нім. «пісня»)
—позначення короткої ліричної пісні, що має своєю
текстовою основою німецький поетичний твір.
Генрик Ізаак. Lied «Рідний Інсбрук, ти будеш завжди» з кліпом-екскурсією
Інсбруком, (3:23).
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Ознайомтеся
зі змістом уроку №24. Запишіть у зошит
НОМЕР і ТЕМУ уроку та основні поняття теми:
а) прізвища
композиторів та музичні приклади їх творів (по 1 прикладу),
б) Світські
вокальні жанри доби Ренесансу та музичні приклади (по 1 прикладу).
Комментарии
Отправить комментарий